Ну, от же вона, погляньте
В глибинність простих подій!
Миттєво з плеча рубати?
Емоцій тримати стрій?
Благаю мовчанням небо
У вибір вмістити суть
Тієї, що вибір стерпить,
Й освятить душі маршрут.
Секунди буває досить –
Замало чомусь життя,
Аби відділити сльози
Від істини каяття.
Із нею протест - не вада,
І праведність - щирий гнів,
У ній, незбагненній, - правда
Повз лестощі гарних слів.
На усміх помножить щастя.
Розділить на ближніх біль.
За неї у ній воздасться,
Без неї забракне сил.
У грудочці теплій рідній
Землі, що тримає дім.
В руках незбагненно сильних.
У гордому «побратим».
У щирому «обіцяю».
У відданому «вернусь».
У ній не буває скраю
Ні хати, чи хтось комусь.
У ній тільки я – для тебе.
За тебе
Хто як
Не я?
Спустили волосся верби
У воду. Без вороття
Листок, обірвавшись, зникне –
Глибинність простих подій,
Та тільки миттєвість – вічність
У ній.
