Мої квіти пахнуть нестиглим сонцем...
***
Мої квіти
пахнуть
нестиглим сонцем...
Що в купелях у березня вмиються.
Зігріваю їх подихом
в твоїй долоньці,
Кличу поглядом, доки розкриються.
Недоторкані, вітром вимиті,
Не медами окроплені й м’ятою…
А дощами й туманами вишиті
Пахнуть тою травою прим’ятою,
Що тіла наші вранці торкалися
У жагу божевільну сплітаючись,
Воскресаючи й знов розтікаючись,
Трунком щастя, яким причащалися
Із гірчинкою і недолею,
Надзвичайною дикою волею
В небесах, під якими кохалися,
Оксамит розшиваючи зорями.
Квіти неба, у ве́сну скуйовджені –
Намагалися, сумнівалися
Сподіваннями насторожені,
Але, чистими залишалися.
В несподіваних снах ...ненароджені.
#Марія_Зоряна
