MAD_muazel: Так, болюча тема.
На жаль, я теж відчула на собі долю переселенки. Недовго, але було. Навіть починала писати історію про це. Мабуть уже і не повернусь до тієї прози. А якщо і повернусь - це буде щось дуже скорочене. Важко думками повертатись в той час.
Зрозуміти, що таке екзиль може тільки той, хто проти своєї волі покидав свій дім.
І ескапізм, на жаль, присутній тепер у нашому житті. Кому ж ця війна до душі?
MAD_muazel: Дякую дуже, Аліса, за такий глибокий та щирий коментар і за підтримку! Ви торкнулись глибини душі і вірно відчули точки екстримуму.
Шкода, що фігурні вірші не на усіх сайтах є можливість публікувати.
Тут, на рожевому сайті поезії, він виглядає так, як задумувалось по формі⏳.
Задум втілювався довго і він описує стан переходу від пригнічення до піднесення.
Дякую Богу, що дав терпіння закінчити цей вірш. Тут перехід станів відбувається наче краплинками чи піщинками, маленькими кроками. Як в одну так і в другу сторону. У кожного він проходить, мабуть, по своєму (по колу, квадрату, синусоїді). І це нормально, бо всі ми різні.
Радію, що Ви зрозуміли і відгукнулись ❤️❤️❤️
І дуже рада візиту! Заходьте ще на філіжаночку кави.
Галина Лябук: Невже не знають, що на... зачистке \" бусиком\"... всіх підряд чоловіків, існує страшна корупція, заробляють тисячі доларів, а що багато нещасних помирають відразу від хронічних хвороб, інфарктів на передовій, або в окопах. Що не знають? Сумно, гірко... Як завжди, правдиво, актуально пишете.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
