|
Так далеко до весни,
Кришталеві береги,
Запитай, все ж у води,
Чом, не плавають човни?
Пташка пісню не співа,
Тиха гавань, ледь дріма,
Обійма річку зима,
Скрізь краса, лід, як кайма.
У коне́й… немов крила,
Мчить у санях вродлива,
Ця панянка смілива,
Відчуває щаслива.
Кожух має, парчевий,
В нім відтінок квітневий,
Хоч мороз і грудневий,
При розмові душевний.
Чобітки з перламутра,
Як розсердиться дмуха,
Звуки вітру послуха,
Вже й вихрить завірюха.
Надто ближче, до ночі,
Всі поду́шки розтрощить,
Сипне чари жіночі,
Запорошить їй очі.
Добра по́́вна скарбниця,
Тож на ранок землиця,
З промінцем веселиться,
Сяйвом злата іскриться.
Сухі трави в долині,
Вітерець гойда іній,
Блиск ховавсь, у сніг сині,
Та враз зиркне безвинно.
Мов на скрипці грав лунко,
Пожвавішай чаклунко,
Добросердна співунко,
Підкинь срібла, віщунко!
Ще далеко… до весни,
Бахрома в косах верби,
Біло - біло навкруги,
Подарунки від княжни…
Ти позбудешся нудьги!
17.12.2024р
ID:
1028798
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.12.2024 11:51:57
© дата внесення змiн: 18.12.2024 12:05:00
автор: Ніна Незламна
Вкажіть причину вашої скарги
|
, чудовий твір, дякую
