Про себе:
"Вона не така...", - так частенько казали,
Але ж інтонація різна в тих слів:
Одні б за усмішку її розірвали,
А інші любили за той дивний сміх.
Її, не таку, так нерідко судили
Всі ті, хто по вуха застряг у гріхах.
А ще не таку ледь не боготворили -
Закоханим поглядом в щирих очах.
Вона не такою була від природи
І трохи черпнула цей ген в своїх пра...
Умисно ніколи не прагнула шкоди,
Але було всяке - вона ж не свята.
Чомусь не такій не давали спокою,
Здавалося б, плюньте й не згадуйте в слід.
То вбрана не так, то не так з головою,
То ясно горить, то холодна, як лід.
Але не такій до таких нема діла,
Бо вдячна за гарних людей у житті.
І бачило небо: добра всім хотіла,
Шкода, за добро платять ним же не всі.
Хоча не такій серед "правильних" - втома,
Та бурі приносять світанки ясні.
І, може, давно в неї вже "не всі вдома",
Та їй головне лиш, що в хаті є всі.
Наталія Петренко |