Академік Рабінович
(Із дружиною гуляли),
Із професором зустрівся –
Колись разом працювали.
Пригадали семінари,
Свої праці наукові,
Як усі студентські пари
Присвятили рідній мові.
-Я,- сказав професор гордо,-
Пишу зараз мемуари:
Все правдиво до подробиць -
Не літаю десь за хмари.
Академік враз засяяв:
-Це прекрасно! Всі ми знали,
Що талант ваш не зів’яне!
Вже багато написали?
Чи дійшли до того місця,
Коли вийшли на роботу,
І сто доларів у мене
Ви позичили в суботу?
Тут детально зупиніться:
З ювілеєм це співпало,
Всіх хотіли напоїти -
А грошей не вистачало.
А я, добрий Рабінович,
Признаюсь, зробив це здуру:
Не подумав і позичив
Дорогу таки купюру.
В мемуарах все важливо:
Різні зустрічі і дати,
То ж помітьте: мені суму
Із відсотками віддати!
Кожен вигоду шукає..Це професор добре знає...дружба ця понад усе,хоч копюра і спасе...
Та катма друзів...той нема копюри... Дякую,посміхнули!Гарного дня Вам і натхнення!
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00