ВІЧНІСТЬ І МИТЬ
Вогонь життя погасне в одну мить,
Забудеш шлях той, що ішов колись.
Та часом спогад полум'ям горить,
Що крізь життя залучиш ти кудись.
Одне зітхання, погляд чи слова,
І світ вже інший, і любов жива.
Буває що життя стрімко летить,
Не зрушив серце зовсім ні на мить.
Втрачає час важливість у пітьмі,
Коли думками знов вертаєшся.
Залишся дома, де не каєшся,
А мить і вічність зроблять все самі.
Можливо, хочеш пристрасно любить,
Та пам'ять серця можна загубить.
В ній миті множать завжди все на два,
А вічність ділить залишки єства.
І хто ми є? Ця мить, яка колись
У пам'яті нащадків відгорить,
Примари снів, що ділися кудись,
Коли за вічність віддавали мить.
Мирослав Манюк
25.03.2025