*****
Мине війна. Наступить час,
Коли її не стане,
А світлий, добрий мир у нас,
Немов весна, настане,
Та вже навік, вже назавжди.
У мирі будем жити
В своїм краю всі ми завжди
І не лише тужити,
А лиш радіти. Мир прийде́.
А нині ще триває,
Минає, точиться, іде
Війна, що розриває
У грудях серце на шматки,
Мов здобич зголоднілі
Та навіженії вовки.
Й душа тремтить у тілі,
Немов на дереві листок,
Що упаде додолу
За мить якусь. Хоча б ковток
Зробити щастя, кволу
Піднявши душу, серце теж.
Коли ж все це настане?
Коли війна дійде́ до меж
Своїх, її не стане,
Коли вона згорить, немов
Сірник, коли настане
Ув Україні всій мир знов
І більше не розтане,
Мов сніг, а буде в ній завжди,
Мов дома, панувати,
Війну прогнавши назавжди
Із ворогом із хати,
Де буде мир, де будем жить
У ньому всі ми з вами
Й вік лиш радіть, а не тужить,
Б’ючись із ворогами?
Євген Ковальчук, 19. 01. 2023
ID:
1016013
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 22.06.2024 20:00:02
© дата внесення змiн: 22.06.2024 20:00:02
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
