Від стегон твоїх і до ніг
я пускаюсь у довгу подорож.
Стаю за комаху дрібніший.
На ніжні ці пагорби сходжу,
відтінку вівса поспілого,
що мають сліди тонкі
лиш мною суцільно звідані.
Подолані сантиметри,
ландшафти біліють.
Ось тут є гора.
Я звідси не вийду ніколи.
О, мох гігантський який!
І кратер, троянда
вогню вогкого!
Прямую вздовж ніг твоїх,
то звиваюсь, неначе спіраль,
то на шляху спочиваю,
і дістаюсь колін,
цієї округлої твердості,
немов двох вершин
світлого континенту.
Я ковзаю до ніг,
у всі вісім отворів
твоїх гострих пальців,
повільних, півострівних,
від них – лечу в порожнечу
білого полотна
і падаю наосліп,
спрагло шукаючи контури
розпашілого твого єства!
Пабло Неруда
переклала О.Міськова
_______________
EL INSECTO
De tus caderas a tus pies
quiero hacer un largo viaje.
Soy más pequeño que un insecto.
Voy por estas colinas,
son de color de avena,
tienen delgadas huellas
que sólo yo conozco,
centímetros quemados,
pálidas perspectivas.
Aquí hay una montaña.
No saldré nunca de ella.
Oh qué musgo gigante!
Y un cráter, una rosa
de fuego humedecido!
Por tus piernas desciendo
hilando una espiral
o durmiendo en el viaje
y llego a tus rodillas
de redonda dureza
como a las cimas duras
de un claro continente.
Hacia tus pies resbalo,
a las ocho aberturas
de tus dedos agudos,
lentos, peninsulares,
y de ellos al vacío
de la sábana blanca
caigo buscando ciego
y hambriento tu contorno
de vasija quemante!
