пам’ятаю той час коли тільки навчався ходити
і ніякого я у мені ще тоді не було
потім хтось напоумив це ж ТИ в цьому білому світі
щось відлинуло вмить залишивши мене одного
я стояв і дивився на себе таких ще не бачив
і навпроти стояв хтось залишений та не такий
я хотів наздогнати те щось бо відчув що заплачу
але хтось мене втримав і мовив лице не розбий
і з тих пір я блукаю шукаю те щось в цьому світі
що вдягло мене в я і зробило окремими нас
повернутись до нього так хочу все важче терпіти
а воно посміхається з неба мені ще не час
***