Сестричка, звісно, зраділа, що, мабуть відтепер новоявлена кацапка не буде претендувати на батьківський спадок. Жінка засобиралась у дорогу й, водночас, переживала за Ромуальда : брати чоловіка із собою в дикі місця було небезпечно. Міазми від болот та гороховихлопних дуп андрофагів могли отруїти колишнього завсідника віденських кав’ярень. Але й вдома без нагляду залишати мусью було небезпечно : або півень дзьобне, або сусід споїть, або якась удова приманить. Тому, зітхнувши, корчмарка поскаржилася у поліцію на побутове насилля з боку підкаблучника Ромуальда й того було запроторено у поліцію на 15 діб : нагодують, приглянуть. Тепер можна й у путь-дорогу....
Вибілені українські хатки серед квіточок - після перетину кордону змінилися на неохайні, захаращені подвір’я серед родючого бур’яну. Навіть сам простір у кацапії відчувався якось викривлено, хворобливо, дещо скажено. Пролітаючі мимо діліжансу ворони каркали : «царррр! царрр!», уздовж узбіччя траплялись п’яні ванюшки, які спали у багнюці. А ті, що могли ходити, знімали шапки й кланялися городовим, більш багато вдягненим співгромадянам й усьому (окрім теліг селян), що сунуло колесами.
На в’їзді у Тьмутараканск, де тепер мешкала Підя, стояв, вилеплений з гною двоглавий орел. Над смердючим уродом майорив транспарант на кумачі «ЖИЗНИ ПУТЬ НЕВЫНОСИМ? ЗНАЧИТ ГОСПОДОМ ЛЮБИМ!». Ямкувата дорога, яка
витрясала з Моремухи душу, нарешті привела її до школи, яка
зовні майже не відрізнялась від інших обдряпаних будівель
містечка. Тут у столовій, що просякла запахом кислої капусти,
мало відбутися весілля. Пройшовши мимо гравшої у каторжан, матюкливої дітвори й побачивши інших гостей, що барвисто розрядились й збуджено перегукувались, Моремуха пішла за ними на задній двір школи, прикрашений білими, червоними й синіми кульками. Весільна вистава починалась.
--------
далі буде
Прийде час, й про ворогів можна буде зняти щось кумедне.
