Новодежавю. Жовтень. Пісок-провісник. 30. До Велесова ніч
...не кінець.
Після 4-годинного сну. До невідомого ранку. Після залізного захисту дощу ночі. День чиниться не планомірно, з очікуванням. Холодно. Життєво. Навіщо? Соромно. Чиниться за вікном – штучно. Те, що чиниться тут, – хаотично. Тиші немає. Це логічно. Пошук. Пошук. Настане пів сніданку. Зібратися. Потреба йти. Пішов. Не забув, узяв ключі.
І настане довгий шлях-день, як і час-похід. Прогулянка. Гудіння автомобілів. Світлоплин грає на засадах невідомих. Дія – порядок. А буває, лиходій перебігає нам шлях. Чи треба турбуватися, чи треба поспішати? Мелодії нема. Здебільшого чую холод. Очікування. Очікування. Надія на краще.
Ось тут. Де вирує знання. А їх нема. А їх нема. На засадах закону їх нема.
Але нас кличуть об’явитися. Розписатися. Помиритися. Поговорити. Запросити. Ні. В мене інший трактат. Насичене майбутнє. Дітлахи. І щастя десь там.
Минули літа. Минули осінь. Минули зими. Минула весна. І так кілька разів. Майже не декілька. Будь на сторожі.
Чарівно. Але гидко. Весело, коли є посібник. Коли є загадки. Але огидно. Від законів відпочину тоді.
А інше місце, а теє місце. Мрія. Щастя. Втіха. Спокій. Життєво. Бо нормально. Не сумно. Приємно для мого голосу. Голос — це мій дар. Ваш де? Зруйнував. Не конкурував. Ви зламали. Лихі люди. Сильно. Сильний. Сильним надалі буду. Тут і скоро опинюсь.
Доля вже награлася.
Взявся за я своє. Чи винен я тій самій долі, тій долі, що привела мене сюди? Хто знає. Життєво.
І поза тілом опинився. Рятуючи невинні душі. Відволікли. Відволікли ще раз. Що хоче від мене люд? Паскуд. Буває краще. Тоді продовжимо. На волі всі ці люди смертні. Врятувало те мале дитя. Не донька, я — запевняю.
Темрява окутає...
