Подумавши, вирішую написати про всяк випадок колезі з Польщі. Невдовзі отримав відповідь, що він особисто в цей час буде зайнятий, але попросить родичів зустріти. Настала ніч, мої ще досі на митниці, коли пересікли кордон було вже глибоко за північ, але їх, дійсно, зустріли й допомогли облаштуватися. Світ не без добрих людей! Настав момент, сказати величезне дякую ще одній людині! Дякую, пам'ятатиму.
Так почалося моє майже чотирьохмісячне "холостяцьке" життя в прикордонному, постійно обстрілюваному місті.