А Ви іще почуєте, коли
Гітара й сніг зіллються двоголоссям.
І навіть заметілі заболить
Несказане, й усе, що не збулося.
На яблуні зіщулився снігур –
У паморозі гілка пломеніє,
Розтоплять струни віхолу-нудьгу,
Залоскоти́ть краплинами на віях
Ваш сміх… Краса у профіль, і в анфас…
Кружляє час Теперішнє з Минулим…
І снігопадом сиплеться романс
Так хоче він, щоб Ви мене почули…
Відкіль мотив доноситься, відкіль?
У сніжності на диво ніжні ноти.
Несказане зриває заметіль –
Повторюю його про себе всоте.
А наяву – сказати не змогли,
Чекали, може інший заговорить.
Та Ви іще почуєте, коли
Заграє сніг бентежним перебором,
Що навіть заметілі заболить…
