Зимовий вечір сяйвом впав на плечі,
На відстані розсипав нам зірки,
Урятував теплом від порожнечі,
Розмовами спинив думки гіркі.
З вікна, заглянувши в приватні межі,
Снігами віддзеркалив нашу тінь,
З'єднав серця словами у мережі
Навіяв букви ніжних мерехтінь.
Розвіяв набундючені він хмари
Чутливим дотиком глибин душі,
Звільнив серпанка місячні примари,
Перетворивши римами вночі.
Зимовий вечір вкрив піснями плечі,
На відстані звільнив від самоти,
Спинив вогнем печаль від холоднечі
І звеселив серця від сумоти.
