На небi мiсяць ясно свiтить,
Нервово клiпає з гори,
Зi снiгу нову зiрку лiпить
I пiдкидає до гори.
Ступає тихо до кiмнати,
Прозорим килимом по склу:
Зiрками хоче нагадати,
Нам готуватися до сну.
А ти не спиш, неначе воїн
З мечем завжди напоготiв,
Бо у безмежностi такої -
Ти розумiєш тишу слiв.
Блукає нiч - в руках лопата,
Готова пiдгортати снiг
Вона не здатна вже кохати,
Розливши сльози на порiг.
