куди ви примхи заховали
лиха та люба ноосфера?
хода стабільна мізантропів
наш фатум злий не полишає
нав’язливо як та холера
як пам’яті холодний попіл
скрутивши мудри невідомі
вервицю знов перебирає
незачаровані потуги
морочать голови істотам
не будь як той всеїдний варвар
чи андрофаг за Геродотом
а то змарнієш від напруги
неначе пан вельмишановний
без відчуття що твій розарій
густий і як завжди духовний...