Із собою - без масок...
Дозволь собі надмінне - говорити...
Про біль і стужу, радості і жаль.
Дозволь собі, трояндо, знову жити...
Шипи віп'ялись в синьо-білу даль...
Кричи про нішу, ту що зводить брами,
Волай про повінь, ту що жне міста.
Надміру сива, ти в полоні гами:
Чужа між тіл, але навік своя...
Ти чуєш інших, хай не розумієш,
Ти знаєш ночі: їм належить світ...
Люби росою, так як ти умієш.
Є тільки дощ і твій прозорий квіт...
28.11.2024
