А в найбільшу розпуку я шукаю обману
Легкого обману своєї душі
Щоб відчувала сердешна, розорена рана
Хоч краплю чогось, що квітло в мені
А в найбільшій розпуці, суцільні питання
І погляд горить, мов пекельний вогонь
Його не загасить ні щире благання
Ні холод твоїх, враз зчужілих долонь
У найбільшій розпуці слова мов крижини
Вдаряються гулко в зашкарубле життя
Летять обломками, розрізаючи тіні...
Розрізаючи тіні, мого каяття...
