Ніч і день, місяці й роки невпинно пливуть,
а ми як вони не зустрінемось ніяк –
між ними вечір й ранок варту несуть,
а нас різні кордони від зустрічі бережуть...
Як ніч і день ми схожі навіки з тобою,
але настільки ж різні чомусь до болю...
Ні, я не знаю як, а тим більше якою ціною,
але хочу тебе бачити поруч з собою!
Ніч і день думати про тебе щиро можу,
а потім даю вихід болю – вмикаю волю...
Так я наївний, але щиро зараз пишу –
якщо знову скажу просто друзі – збрешу!
Я ребуси завжди гадаю – хто я для тебе –
відповіді не знаю. Допоможи – скажи,
Бо ніч і день самотня душа грати шкребе,
а так хоч якийсь, але спокій знайде.
Ніч і день... День і ніч... Виття... Шкода...
Втраченого часу й без тебе буття,
але може так треба – жорстоке ж життя –
пройде час і нарешті прийде каяття...
