Музі моїй, Любові Божій
і Любові Матері Божої,
здивовано з любов’ю присвячується
— Лілейна розкіш —
квіткова свіжість!
кипіння Бога а знігзбиваючий
розсИл —
те кажеш — що ніхто і не просив —
бо хто це знав?..
— Чи все промірюється шоколадом?
Чим міряється?
— Все — музою!!
І — всі мені в світі союзники!..
— Це кожен? Аж молоде й зелене?
— Здіймись,
ця муза — о, огненність…
«Здіймись,
бо стати древом, що зелене , —
ти стань
торцем
до мене,
всій вселенній!!
Так встань
щоб ти горів — серцем горів!»
— Що ясени переросли…
вже ліхтарів?..
Час осіда
в нашім дворі…
— Те скажеш, що ніхто
і не просив—
бо хто…
— …не знаючи його
іще просив??
— Будеш сидіть у Львові —
то можеш й не сказать
такого?
— Що ж? — розімкнись??
— Але є праве крило музи
в серці —
в Бога…
А як Давид? «Бачив Його завжди
праворуч мене»?
«простір священний» , Бог далі
йде —
музі залишаться сліди
і встане муза — й закипа огненне…
то введення, — куди й веди
квіти огненні мов сліди…
кипіння сил — це
знігзбиваючий розсил
те кажеш —
що ніхто і не просив
з Вселенної
до цього — не було — нічого
так не вела
Любов
ніхто таку
не знав…
врешті Давидові Бог
не продиктував…
Він — надихав
Радість Любові
близькість
Любові…
Давид же в серці —
й не неУк
скарб серця
і придбав
а не
людських наук…
до речі,
поки не загрузли…
все Богом міряється:
лагідно —
хоч ніби «встань! встань!» —
музою…
допоки не згадав
і не сказав
Христовий
тож безсмертний геній
чи думаєш
часи обійдуться й без мене
а муза лагідна:
«вниз, й догори!»
встань!!»
«із Духа квітів — навстачай!»
а м’язи духу
й просто м’язи — накачай… Та
змінюйся ж!!
пропала сцена
а зникне, хто є діалог з Тобою,
без дихання —
а зовні то вогонь
що ніби монолОжить?
А Мати Божа??
В мені ця Муза!!! —
Вона
і Любов Божа…
Ісуса — то ніби привласнюю:
молюся:
«Ісусе найсолодший, Боже мій!»
Любов же Божа — усе моє
то все зможу…
«Йди за Мною.»
Відповідь
Вже готова
В чиїмсь
Серці!..
Даремно звемо своїм — серце,
якщо
вже спочатково
воно Боже.
Нас не переможуть.
29.12.2024, з причастям —
04.01.2025,
м.Київ — третій
вибір Богородиці
Чудесно! 
