Мудреці, що бачили Конфуція,
Міркували, сьорбаючи чай,
Чому не працює Конституція?
Чом такий звичай?
– Конституцію писали років тридцять, –
Заявив, облившись, Оптиміст, –
І питання, коли її вивчать –
Прочитають, тобто, увесь зміст?
За сучасної освіти
Людям треба пів-століття,
Щоб дійти до середини,
Пропускаючи світлини...
– Конституція не книга, а істота, –
Песиміст підкинув філіжанку, –
Вона трохи схожа на койота,
Трохи навіть виє на світанку.
В нас тваринка жити може
Попри лютії морози,
Але через переляк
Не розмножиться ніяк...
– Ви обидва не маєте рації, –
Закурив цигарку містер Янг, –
Пригадайте мою дисертацію
„Конституція як збанкрутілий банк”.
Громадяни – вкладники завзяті,
Вони хочуть свої кревні зняти,
(Права – їхні депозити власні)
Й усі йдуть до каси одночасно.
Тому й не працює Конституція,
Й люди чубляться, мов діти...
Треба ж, як підказує дедукція,
Правами по черзі володіти.