У нашім світі, що навколо
Й щодня міняє день на ніч,
Я бачу безперервне коло
І в нім життя - то дивна річ!
Чудова мить, повір, настане
Бо то буття є вічна нить,
Зимова лють навік розтане
Та перестане серце злить
Із проліском, таким ніжненьким,
Таким біленьким та міцним
Кохання променем маленьким
Зійде на трон дощем рясним!
Ти тільки виглянь у віконце
Ще вчора світ спав зимнім сном
Та на весні, під сяйвом сонця,
Зігріта всім його теплом,
Земля навкруг розквітла новим
Чарівним кольором життя,
І цвітом білим яблуневим
Підносить ритм серцебиття!
Щось неймовірне і ріднюче,
З дитинства мамині казки,
Те почуття таке співуче,
Немов кохання пелюстки!
Ще непомітно відлітає
Садів цвітіння в довший день,
Як літо справжнє наступає
Червоним кольором вишень,
Блакитним небом над ланами,
Під липами бджолиний гул,
Пасуться вівці берегами,
Легенький вітерець подув, -
То вже вечірній подих з річки
І пахне сіно у копні,
Та незгасимий вогник свічки,
Що сяє в рідному вікні...
Хіба можливо це забути?
То наші, справжні почуття,
Лишень хоч трішечки збагнути!
Думками лину у життя,
У неповторну мить натхнення,
Що в душу радісно вплела
Спокусу грішного блаження
Й коханням серце облила!
Зібрали вже врожай у полі,
Дощами літо промина,
А я благаю знову долю,
Бо вже прийшла моя пора,
Золотоверха і чарівна
Вона дарує смак садів,
Усіх думок моїх царівна,
Лише тобі я так радів
Ах, Осене, чому самотня?
Чому похмура та сумна?
Краси твоєї привороття
Поглинув серцем я сповна,
У тиші парку відпочити,
Кохання в серці зберегти!
Немов у літку малі діти,
На річці граючись, пливти
Твоїми хвилями їз листя
Ти чуєш, Осене, не йди!
Та пада сніг вже на зап'ястя,
Неначе перли із води...
Живемо в світі, а навколо
Проходить день і знову ніч,
Відчуйте безперервне коло
І в нім життя - то дивна річ!
Как всегда - прав! У Природы - нет плохой погоды... 
