Чому це осінь знову плаче?!
Дощі й дощі все без кінця...
І річку сліз уже неначе
Зронила осінь золота.
Невже душі її так гірко?!
Чому вона така сумна?!
І де знайдеться така мірка,
Щоб сум цей вимірять до дна?!
Звичайно, все тут зрозуміло:
Це ж на порозі вже зима!
Та зміну цю прийнять уміло,
Як не старалась, не змогла.
Зросили сльози й вітру крила:
Присів спочити на пеньок,
Бо покидає уже сила...
А листям плаче і садок.
Троянди теж в німій печалі...
Убив дихання морозець.
Хороші теплі дні промчались..
Як жаль, що всьому є кінець!!!
,
