Вже потяг від'їхав. І сонце за хмару.
Нема більше пляжу, лиш тіла засмага,
Нема твого сміху і запахів фруктів,
Є лише сльоза, що спадає на руки.
Це літо було таким бажаним:
Планів мільйони і все задля розваги.
І краще б воно таким залишилось,
Й краще, щоб ми в той день не зустрілись.
Смуток в очах і фото у рамку.
Нема вечорів й не буде світанків.
Не буде очей тих, що напроти,
І слів, що завжди відганяли турботу.
Казка скінчилась, будні ковтають,
Руки проблем вже обіймають.
Прощавайте мрії, друзі прощавайте.
Захід сонця нас вже чекає.
29.05.06
