* * *
Не зітхай тихим вечором, ми́лая,
Не збирай мрій букет в вечори́
Одцвіла наша рута чарі́вная
Одшуміли бентежні сади.
Все було в тім саду, і дощі, і весна,
Були зи́ми й було розцвіта́ння,
Та пала́ла у нім тоді рута й жила́
Квітка нашого диво-кохання.
Віднайде́м ще одну між смерек у ліску́,
Чи запалимо те, що зітліло?..
Я не знаю. А може, й не треба вогню,
Бо і так вже багато згоріло.
Павло Гай-Нижник12 березня 1991 р.
Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.36.
