Математики урок –
не наука, просто шок!
Треба цілий день зубрити,
щоб хоч трішки зрозуміти,
як помножити, відняти,
поділити, чи додати!
Що за мозок треба мати,
щоб це все запам’ятати!
Ой, як світить сонечко
в класі у віконечко!
Хіба ж можуть діти
смирно посидіти?!
Весело кружляє муха
у сусіда біля вуха –
я її повинен збити,
треба зошитом влупити!
У Галинки в крейді спинка,
а Серьожа корчить рожі,
смішний чубчик у Петрова -
стільки навкруги смішного!!!
За вікном кричать хлоп’ята –
викликають в м’яча грати,
я ж повинен тут сидіти,
математику зубрити!
Це ж які страшенні муки –
гризти цей граніт науки!
Цілий рік псував я нерви!!!
YES! КАНІКУЛИ! ПЕРЕРВА!!!
З задоволенням прочитала ваш вірш "Урок мамематики", я ж якраз і є, вірніше була учителем математики, і добре розуміюся на дитячих маневрах, щоб знайти причини, не вчити математику. Хотілося б, щоб ви прочитали мої розмірковування у віршах:
"Видумщик", "Сон", та інш. З повагою учителька
математики Валентина Григорівна.