Життя - для когось це безсмерття,
Для когось - хвиля в майбуття.
Комусь воно приносить щастя,
Та в мене доля не така....
Кажу я вам чомусь відверто -
я горем спіткана душа.
Скажіть мені всі люди чесно:
Чому марніє скрізь краса?
Чому не має в світі правди?
Чом загубилася душа,
І українська біла хата
Занедбана стоїть одна?
Жовтіє поле в нас чудове,
Сумує річенька в саду.
Були часи...було все добре....
Та все це тільки лиш було.
Все полягло десь під горою.
Усе пропало, все пройшло.
Де подівалось все чудове,
І загубилось, де воно?
Не видно... темно скрізь і сумно...
Страшенний смуток всіх вхопив.
І врятуватись шанс єдиний -
Гей люди! Будьте ви людьми!
хоча вірш в плані поетичної досконалості далеко від ідеалу.... та проте зачепила сама ідея, заклик до людей залишатися людьми...це актуальна тема в наш час...дуже..
Катерина Сергіївна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00