Я тільки-но побачила в своїй душі
брудні відбитки ваших величезних ніг.
Я відчувала, як мої вірші
згиналися під тягарем, що ви назвали сміх.
Я майже задихнулася від диму,
що вибухом летів із ваших безсумлінних вуст.
Я знаю, що ви прокололи шину
розламаного жигулі, яким я у життя тримала курс.
Я проковтнула ще одну пігулку болі,
коли ще перша бавиться, отруюючи кров.
Обидві я пила не проти волі,
бо імена прості їх - дружба і любов.
І я стою вже на краю така пуста,
і знов пускають стебла корені надії.
Я напишу Всевишньому листа
з проханням повернути мої мрії.
21,07,10
