Я тримаю за руку. Тримаю в обіймах.
Я тримаю у думці, у серці, у снах.
Я тримаюся гідно. Тримаюсь на рівні.
Я тримаюся Слова. І Правди в словах.
Так тримаються в болях - невиліковні.
Так тримає і не відпускає наркоз.
Так тримаються віри - лише послідовні,
Коли їх виганяють на лютий мороз.
В полі зору тримаю. Тримаюся курсу.
Я тримаю екзамен. Тримаю секрет.
Прапор вище тримаю. І руку на пульсі.
Мій тримається в битві останній багнет.
Так метелик тримається квіток веселих.
Так тримається вранці на травах роса.
Так тримається смальта в мозаїках древніх.
Так атланти тримають для нас небеса.
Я тримаюсь...
І з місця свого я не зрушу.
Далі - прірва...
Чи сонячно-зоряний рай?
Відпусти, не тримай мою зболену душу.
Якщо зможеш...
А втримаєш?
Міцно тримай!
то - чоловікам на замітку, аби над ліжком в рамочці повісили і вивчили на пам"ять!
Ольга Медуниця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! На пам'ять може хтось і вивчив би, а от виконувати?..
Лялю, я все хочу у вас запитати: Ви, часом, не сиділи за однією партою з Вікторією Трач? Вона, на жаль, пішла з сайту. А в неї були цікаві вірші. Передайте їй це обов'язково, ви ж з одного міста.
а це вже філософія...
