Найгірше у віршах, що це як спогади,
І їх уже не знищиш і не зітреш,
Коли навіть змінив свої ти погляди,
В римованих рядках минулим ще живеш.
Вірші самі існують і кохання там кохає,
А ви уже знайомі або просто вороги,
Тими рядками воно ще тебе тримає,
І ти в минулому, там віддаєш свої борги.
Нездійснені бажання і несказані слова,
Як мрії різні, плани, звичайнісінькі думки,
Щось сталося але багато в тебе і нема,
Хотів бути який, а є лише такий.
Не знаю, чи комусь цікаво є і зрозуміло,
Більшість же просто інші цінності живуть,
Те що наприклад мені чорне - їм буде лиш біле,
Не всі зможуть, і тільки дехто упіймає суть,
Знати, яка насправді є природа оцих віршів,
Що це таке і чому так все відбувається,
Неначе відриваю я від себе часточку душі,
Інші знайти, а вони у повітрі просто розчиняються.
23,02,2011
