ти на мапі його не шукай
бо плине воно подалі від усіх
окрім тебе
вільне
бурхливе
ніякі береги не в змозі спинити його
але воно віддано крокує за тобою
дев’яносто шість
а може, далеко за сто
градусів за Фаренгейтом
а над поверхнею іще більше
у ньому немає води
лише піт
і трохи сліз (кільканадцять повних жменьок)
гаряче
грайливе
небезпечне
стогне
реве
і кожна хвиля мріє збити тебе з ніг
і не думає про те, що станеться з тобою далі
чи ти захлинешся
чи знову вийдеш на волю
широченне
пекуче
сотні, тисячі хвиль
гойдаються в унісон
але ж одночасно б’ються одна з одною
за право першою торкнутися тебе
боязно
лячно
було би багатьом, але тільки не тобі
тобі це нічого не варто
розбігтися
та стрибнути
підхоплять
та почнуть гойдати
передавати одна одній
якби ж могли
залишили б у себе назавжди
кожній по перлині
у тебе закохані
бо на високій скелі стоїш
але хіба можна вгадати той момент
коли тобі заманеться стрибнути униз
туди, де галасує прибій.
