Нас жаліють, як дітей безрідних,
Руку допомоги протягають всі,
З нас зробили бідних і безсилих,
У своїй країні ми тепер раби.
В нас усе, та де воно те наше?
З нас знімають останні сорочки
І вобличчя ворог прямо каже,
Що дурні усі ми, ще які дурні.
Запустили в душі ми ненависть,
Поселили злобу у серця свої,
Взяли за принцип:"Моя хата з краю",
І давно забули, що в нас є батьки.
31.10.11 Ілля Манченко
