Раз, два, три, чотири, п’ять,
Мої руки вже тремтять,
Я втомився римувати,
І поезію складати.
Все писати на папері,
Римі не відкрию двері,
Як прийде вона у гості,
Прожену її зі злості,
Хай іде іншим поможе,
Щоб писати умів кожен,
Вірш рядками у поеми,
Хай складеться без проблеми,
В музику ритмічних слів,
Так подумав потім сів,
Ще подумав ще помріяв,
Як я міг що заподіяв,
Ні, не можна так робити,
Треба з музою дружити,
І як в гості завітає,
Хай мені розповідає,
Все на світі все правдиве,
Напишу й буду щасливий,
Що я можу що я вмію,
Що вірші дають надію,
І у слові міць і сила,
На човні підняв вітрила,
І пливу ритмічним морем,
Горизонт а там простори,
Тих думок що стануть дійсність,
Й заберуть назавжди в вічність.
4.02.2012
Все на світі все правдиве,
Напишу й буду щасливий...
Ой, якби ми від того правдивого були щасливі - натомість наша правда гірка - треба світ робити правдивим і справедливим...
де би взяти таку риму?
Цікаво написано - для роздумів...
КРІПАКОС відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
щасливий від правди, в обмані не хочу жити і не хочу щоб інші жили. тільки тоді буде добро в світі.
