Колись давно далеко десь на півночі
В далекій незнаній землі
Жили тоді могутні воїни
Були немов в тумані привиди…
Аж раптом знялась в степу буря
І серед куряви і шуму
Вершників видно – всі на конях
Із диким криком криком волі
Для них життя – залізні лати,
Їх гостроверхі шоломи з заліза
Гострі мечі готові різать плоть,
Й воюючи вони вгамовують лють…
Усі боялися їх в давнину
Тепер лише старі кургани серед степу
Стоять собі розкидані по степу
Старі свідки їх могутності
Там сплять царі скіфські й цариці
І бачать сни вони про війну
Стукіт копит і рязкіт зброї
Ввижається їм у тім сні
Тепер лише самі могили
Стоять – свідки отих часів
Часів могутніх й диких азіатів
Величних і безсмертних скіфів.
