Шануйте хліб
Згадаю час, літа я ті,
І ту святу годину,
Коли матуся із печі
На стіл кладе хлібину.
Немовби сонця промінці,
Вложила в неї мама,
Руки ж у неньки золоті,
Любов до хліба й шана!
І стиха мовить нам слова,
Вони, немов молитва,
- Хліб усьому в нас голова,
Не зневажайте хліба!
Шануйте хліб, любіте хліб,
Під ноги не кидайте,
Так, як шануєте батьків,
Навік запам`ятайте.
І ось на скронях сивина,
Вже сипле білим снігом,
Але ті мамині слова,
Я повторюю дітям:
- Шануйте хліб, любіте хліб,
Під ноги не кидайте,
Так, як шануєте батьків,
Своїх дітей навчайте!
