Купалось літо в океані трав,
Гарячий вітер хвилями котився.
У лісі липень ягоди збирав.
У полі липень колосом налився.
Мале звірятко нишкне в холодку,
Чатуючи матусю з полювання;
Зозуля час рахує у гайку,
Підкинувши маля на виховання.
В гніздечку підростає пташеня -
Дорослим птахам додалось турботи:
Годують ненажерливе щодня,
Не нудяться й хвилини без роботи.
Збирають бджоли сонячну росу
Від рання й до смерку, без відпочинку.
У вулик свій ті крапельки несуть,
Годуючи себе й свою личинку.
І тільки ми гайнуємо свій час
Та безкінечно правим теревені,
Хоч добре знаєм, що ніхто за нас
Нам не наповнить власної кишені.
...Вгорі ані хмариночки нема,
Гладінь ріки у сяйві голубому.
Не віриться, що в світі є зима.
Не віриться... на пляжі золотому.
Такий лагідний, приємний вірш, а ось в кінці заділо за живе.
Хто із чужої кормиться кишені.
Так є, так буде, так було колись
Той паразит і травить теревені,
А нам, як тій бджолі, крутись – вертись.
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно, що завітали і прочитали... І з висновком Вашим погоджуюсь...
А й справді,в таку прекрасну погожу днину хочеться лише відпочинку на лоні природи! Так гарно і зримо все змалювали-читаєш і пірнаєш у цю прекрасну липневу купіль!
P.S.Сьогодні відправила Вам книгу.
Дощ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ми всі любимо літній відпочинок на воді, от тільки час диктує свої умови... Дякую щиро!
З мого боку, у вівторок, теж полетіла у ваші краї моя збірочка...