Весною, пахне степ, весна,
Кудись спішить, біжить Десна,
Ми не радієм ночі,
Витріщуємо очі.
У небо зирить кулемет,
Щоби піймати той момент,
Чи ще якусь недобру мить,
Коли чужинець полетить.
З небес зірки мигочуть,
Чи плачуть, чи регочуть.
Пасе щербатий місяць хмари,
Немов пастух свої отари.
Для когось ніч ця дивовижна,
М"які подушки і білизна...
А Хтось пізнає й сп'є до дна,
Все зло, що принесла війна.
Із пережитого.
В. Небайдужий.
Квітень 2025 р.