Періщить дощ, неначе батогами,
Змішались сльози з краплями води,
Життя прожите, наче за ногами
Лишає на піску свої сліди.
Холодний вітер розкриває груди,
Здіймає поли довгого плаща.
Кудись біжать і поспішають люди,
Минуле нас ніколи не проща.
Минуле міцно нас трима за руки,
У пам’яті засіло назавжди.
В житті бувають зустрічі, розлуки
І не буває щастя без біди.
Змиває дощ сліди, вчорашні кроки,
Отак би пам’ять стерти водночас.
Життя жорстокі нам дає уроки,
Вчить забувати і прощати нас.
Прощаю все, забути неможливо,
Змішались сльози з краплями води.
Вода чи сльози, вже не так важливо.
Коли вповзають в душу холоди.
16.03.2007 р