Спить синочок мій.
Стомлені очі
Вже зімкнулись - хай котики снять.
Синку спи...
Ну а я цеї ночки
Піду волю тобі здобувать.
Піду там, де постали паркани,
Де озброєні люди кругом.
Я з неправдой миритись не стану,
Бо мій син не стане рабом!
Бо мій син має право жити
У країні, де править народ:
Де на хворих дітей є ліки,
І в в’язниці сидить урод.
Де луна наша рідна мова,
Де навчатися може він.
Я змету їх, обовязково,-
Я клянуся тобі, мій син!
Я змету тих продажних судей,
Прокурорів, силовиків!
Я ногами топтать всіх буду,
Хто з дітей наших робить рабів.
Брате, друже, сусіде - люди!
Вийдіть разом - допоможіть!
Дуже гірко потім буде
Дуже страшну ціну платить.
Схаменися - не будь байдужим,
Потім будеш спокійно спать.
Тут стоять не політики - люди,
І це владі на них плювать.
Не давай свому розчаруванню
Вбити гідність твою і честь.
Бо мірило твоеї свободи
Відчуття, що не лох ти єсть!
То ж до бою ставаймо люди.
Відстояти наш вибір час.
А як ні - то вже пізно буде,
Коли буде \"усьо Данбас\".
А від себе правди не діти,
Добре зважуй і пам’ятай.
Чи не стануть рабами діти?
Не пускають рабів у рай!
Спить синочок мій.
Стомлені очі
Вже зімкнулись - Хай котики снять.
Синку спи...
А я до перемоги
Буду волю тобі здобувать!
