Пам*ятаю як би нині
Ночі ті казкові,
Поцілунки ті гарячі
І слова медові.
Пам*ятаю як казала-
Милий мій хороший
Не будемо ми сваритись
Хоч не буде грошей.
Все це було до весілля-
Потім се пропало ,
Уже пита чого п*єний ,
Чого грошей мало.
Зразу ше питала тихо,
Ше крику не було.
Ох коби мені назад,
Всьо то сі вернуло.
Пропив би всьо до копійки-
До кусочка сала,
О тоді б вона зараза
Хвіст не піднімала.
Але я не пив ні грама,
Всьо тігнув до хати,
Хотілосі краще жити-
тай такі шось мати.
Ось здаєсі уже все є:
Хата і два сина,
Закортіла мою жінку -
Імпортна машина.
Взєв помали я й машину,
І то імпортову-
Захотіла моя жінка-
Шубу з норки нову.
А коли уже у неї
Було всьо шо треба ,
Заявила вража баба-
Нам тебе не треба .
Нащо каже ти нам здавсі-
Телепню вухатий,
Подивисі ж бо на себи-
Тиж уже горбатий.
Іди каже гет від мене,
Іди світ за очи .
Мене з цим шо я вже маю -
Й молодий захоче.
І тибе би після сего
серце не боліло,
Аби був собі бабтистом-
Сто грам би кортіло.
І тоді я з того горі
Став добрячи пити -
Рішив свої всі проблеми -
Горівков залити.
Зранку пив вино і пиво-
Бо палила спрага,
А коли не помагало-
То ішла і брага.
Та ось якось я у барі
Із кумом зустрівсі.
Чого , каже він мені-
Ти так постарівсі.
Розказав йому все чисто ,
Всі свої проблеми,
А він тогди посміхнувсі-
Так хитро до мене.
Каже скажу ,я кумасю
Як маєш діЯти
Аби свою любу жінку
Перевоспитати.
От як прийдиш ти до дому
Бери шось від хати
І кажи шо за горівку-
Несеж поміняти.
А якшо вона до теби
Ше шось куме скаже-
То ти втули межи очи-
Ото сім*я враже.
Отак роби кожен вечір,
А деколи й рано-
І даю тобі я слово -
буде не погано.
Через тиждень моя жінка
Вже другою стала-
Про розвід вона не мов би-
Ніц і не казала.
Зажили ми душа в душу -
Аш любо сказати,
От шо гроший знову треба-
Зуби їй вкладати.
За мудрих кумів!!! 
