Сподіваюся на краще
Та серце зупинилося і спить.
Тобі звичайно буде краще
Коли захочеш далі жить.
Серед світу зухвалих нікчем
Ти сумніваєшся й не стартуєш.
Відкриваєш двері ключем,
Але завжди про це жалкуєш.
Все пітьмою окутала ніч.
Руки мерзнуть, а тіло німіє.
На годиннику майже північ,
Вона дивиться й не розуміє.
На запитання: «Хто я тобі?»
Ти брешеш, не відповідаєш.
Ви залишились знов самі,
А ти у хмарах десь літаєш.
Стає вже важче це терпіти:
Немає сил, нема натхнення.
Бо ти не хочеш все любити,
Немає в тобі сьогодення.
Ти руйнував і ти калічив.
Вона ж завершила життя.
Цього уроку ти не вивчив.
Вона ж для тебе вже сміття.