І знову п'яний, знову злий,
Не мої це думки, я знаю,
За мене скаже слово "пий",
А решту слів забуду, лаюсь
На себе, на людей чужих,
Вони ж чужі. Байдужі всі
На їх думки, на них самих,
На їхні образи смішні.
Де чорний кіт, де рижий пес,
І кожен їжу сам шукає,
На зміну їжі нам ступає
Вино і пиво, це все стрес,
Який спричинений нічим,
Не варто тратити й хвилини
На почуття, які пустим
І диким образом людини
Шукають місце у житті,
В якому місця вже бракує,
Де місце зайняли прості
І звичні речі, я жартую.
Звичайно це не ціль життя,
Життя марнують і не знають,
Що вся мета їхня - сміття,
А смерть в кінці - не шлях до раю.
Ти засинаєш, далі що?
Хіба не буде все одно
Тобі на те, що ти нажив
За всі роки, а я пропив
Що мав і що не було моїм,
Де моя совість, де мораль?
Здались вони мені, нас троє -
Я, алкоголь і тихий жаль...
