|
Ти мій перший і останній... подих. Ти - мій вибір. Ти -моє горе і щастя водночас. Ти- мій літній світанок і зимовий вечір.
Ти душі моєї поезія і проза, ненаситний і ласкавий звір, моя усмішка і мої сльози. Зараз 4 ночі , і я пишу тобі листа. Старанно натискаю на кожну клавішу, ніби вони збережуть те, тепло любові , що іде від серця. Я тебе... ні, давай пропустимо цю фразу , бо ти її досі вважаєш брехливою , з моїх уст. Жаль , що ти не знаєш як я бережу вірність тобі. Скільки б не було прихильників, усе життя я хочу провести з тобою. Нехай це буде халупа, проте я прокидатимусь , бачитиму поряд тебе і буду щаслива. Готуватиму улюблену каву, приноситиму в ліжко, а ти облишиш її , і з батьківською турботою закутаєш мене у свої обійми. Це надзвичайно приємні банальності, хоча це хіба можна так назвати?
Банальність це - ваш секс, гроші, влада. Вони приносять задоволення, але не щастя. Їх не проміняєш на любов , багатство душі, чи повагу. А я його кохаю. Іще так невміло, з дитячою наївністю, проте так як мала любити цей світ. Він , перший , хто вислухав , зрозумів, полюбив.
Саме його руку я тримала , коли мене зраджували найближчі, саме він давав мені сили це пережити. Погляд... Один тільки погляд його здатен полонити. Один тільки голос його здатен підкорити душевну негоду. Один дотик здатен зблизити два різні світи. А ви говоріть далі про нас. Мені байдужі ці докори.
Врешті , життя моє, кроки і помилки також мої. Я відповідатиму за них, там, перед Богом, але ніяк не перед вами. Коли він не поряд, мені не милий білий світ. Я ніби прокинаюся з чудового сну, в реальнсть. Неконфортну, сіру, холодну реальність. І живу очікуванням . Рахую дні. Іноді секунди. І свято вірю в настання моменту , коли нас ніхто і ніщо не розлучить.
Знаю , що не марно чекаю,
Прийде такий час,
Що на світі всюди вдосталь буде раю,
Так , що вистачить і для нас.
ID:
440601
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 31.07.2013 04:33:49
© дата внесення змiн: 31.07.2013 04:35:27
автор: Вулична Хуліганка
Вкажіть причину вашої скарги
|
