Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: @NN@: Старенька піч* - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ ЮНата, 17.01.2018 - 23:13
Це просто, Аню, шедевр! Так написати може тільки надзвичайно чуттєва людина, якою Ви і є... Я прочитала - і пройняло... аж до мурашок по тілу. Хоч і живу в селі - печі уже немає. На зміну прийшли зручності - "блага цивілізації" Але піч і все те, що вона уособлює залишилися в пам'яті .Все ж було начебто недавно... Спасибі, що розворушили ці спогади...
Дякую, Нато, ви теж розбурхали мої спогади, і за чудовий коментар
Знаєте ж народну мудрість -*дівка, мов верба, де посадиш, там і прийметься*, а інша чи перечить першій, чи доповнює -*можна вийняти дівчинку з села, а село з дівчинки - ні*, отак і в мені, все до купки @NN@ відповів на коментар Ніла Волкова, 01.09.2017 - 19:57
Дякую, Нілочко Іноді так сумно буває Та й печі давно вже немає І жиють там інші люди А пам'ять все спогади будить Luka, 09.01.2015 - 14:57
Живий вогонь домашнього тепла... Іноді здається, що разом з ним у минулому залишається і тепло живої душі...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І не тільки своєї дякую, Катерино, мені приємна ваша увага
Надія Гуржій, 26.12.2014 - 22:38
У мене хліб духмяний на столі. Немов би сонце завітало в хату. Його матуся завше при зорі навчилась чемно з печі діставати.. . Зоя Журавка, 30.08.2014 - 22:21
Сумно, аж заплакала. Моя бабуся теж пекла хліб у такій печі. Дякую за вірша.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Зою. Це такі собі філософські роздуми над невпинним плином часу, а також над тим, що ні догнати, ні повернути його не можливо...
Ніла Волкова, 07.08.2014 - 19:56
Надзвичайно зворушливий вірш, Анно!Уклін Вам за таку щемливу поезію! @NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нілочко, рада вам дякую, що читаєте
A.Kar-Te, 29.06.2014 - 16:49
ностальгічний сум...та і їхати нікуди не потрібно, те що нам найдорожче , завжди з нами
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, але якщо на протязі багатьох років, їздила, то потім, мов лелеку весною, піднімає на крила... і летіла б, летіла...
Лариса Журенкова, 15.09.2013 - 10:12
щирий біль і сум за тим, що ми уже "ніколи не доїдемо" да наших витоків... Уже всфальтні, такі асфальтні...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дуже вдячна за такий щирий відгук
Янош Бусел, 31.08.2013 - 13:45
Стоїть і плаче, підіперта рогачем...Мені до неї вже ніколи не доїхать. Не доїхать,- це правда... І сумно стає на душі... Сергій Ранковий, 29.08.2013 - 15:14
Безумовно справа не у старій печі, справа у минулих спогадах, бо до речей завжди можна повернутися, а от у менуле повернутися не можливо (лишень у спогадах). Сумно, але такі спогади бувають у кожного з нас, бо всі ми старіємо, полишаючи позаду минуле.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Танюшо Ваш останній просто , в мене слів забракло, щоб щось путнє в коментарі написати |
|
|