Ця житня хлібина
просолена зливами сліз,
ці очі застигли,
мов зорі в морозну погоду...
Земля кровоточить
під пресом іржавих коліс,
що тягнуть на цвинтар
стареньку прогнилу підводу,
притиснуту купою
мертвих знекровлених тіл,
ще дехто між ними
ворушить сухими вустами...
Мороз роз'їдає зап'ястки,
немов чистотіл,
на свіжих могилах
ніяк не затягнуться шрами.
Скорбото моя нездоланна,
мій жалю гіркий!..
Ніяк не загою тебе
і ніяк не відмолю...
Потрошать вітри
обважнілі тугі колоски,
зерно засівають
по кров'ю омитому полю.
Малесенька свічко,
сльозися теплом і молись
за плач убієнних,
за крики живих покаянні!..
Заморені душі
полями углиб розбрелись,
немов поторочі,
розтали у кволім ячанні.
Осквернена земле,
в тобі наш почин і кінець,
і радощів тихих
і диких плачів суголосся!..
А місяць у небі
парує, як теплий хлібець,
і пальці кістляві
до нього шепочуть колоссям.
А місяць у небі
парує, як теплий хлібець,
і пальці кістляві
до нього шепочуть колоссям... - сильно і образно- зримо... увесь вірш, а фінал - особливо виразно вражає...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба Валю! Мабуть, ця тема ніколи не перестане хвилювати нас всіх - надто вона болюча... Часом задумуєшся і в голові не вкладається, як таке можна було допустити... А цьому радянському ідолу наші сучасники ще й пам'ятник відкрили у Запоріжжі... Та його довічною анафемою треба затаврувати!.. Сором, що серед українців і досі є такі убогі духом раби...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І я Вам дякую, Вітю, за небайдужість, за співпереживання! Щороку, переглядаючи відеоматеріали та статті в інтернеті, відкриваю для себе все нові жахливі факти про ці страшні роки... Вражає, що дехто ще сміє применшувати цю трагедію і стверджувати, що Україна постраждала від голоду не більше, аніж інші радянські республіки в ті часи... Один писака на ймення С.Тихонов виклав статтю *Вожди голода*, в якій вперто доводить, що радянська влада всіляко намагалася врятувати Україну від голоду. Мабуть, такі факти вишукують байстрюки тих самих катів-запроданців, не інакше.