Писав давно Тарас у Заповіті,
А ми не слухали глухі , чи то сліпі...
Рабами нас тепер вважають в світі...
Чому ? Питання ми це ставимо собі.
А все тому, що ще кайдани не порвали,
Кров ворожу, в море синє, не поніс Дніпро,
Друга світова нічого нам не дала,
А стільки літ від Тараса пройшло...
Вже й світова війна давно минула,
Дев'яності вже від нас пішли...
Боролись люди... та чомусь заснули,
Але в 2004 - тім ми перемогли.
Ми відстояли свій вибір, брат за брата...
За нас пішов тоді увесь народ,
Та за кілька років знов свобода розіпята...
Це не кінець , бо ще реве Дніпро
Реве Дніпро і котить сльози в море,
Знов революція... студентсво і народ...
Надіється , що Нація це зло поборе...
Народ є влада , а не московський зброд !
Тож встаньмо браття, за свою Вкраїну,
За своє майбутнє , за онуків та дітей,
Вставай ! Вставай мій брате й сину !
Я вже пішов, бо серце рветься із грудей!
Автор : Назар Гузій 11.12.2013р. (с)