Таких, як Стус, земля родила мало,
Таких, як він, вона не додала
Стражденному народу України,
В якого ще козача слава не пройшла.
Від землі рідної напився він любові,
Натхнення, мудрості і мужності віків.
Себе не зберігав, не уникав тяжкої долі,
Як лицар духу - зневажав і не боявся ворогів.
Його любов до неньки України
Топтали, плюндрували, як могли,
Але титана духу не зламали
Ні комуняки, ні мордовські й пермські табори.
Натхнення Боже в слові Василя-поета
Іскрилося, бриніло і жило,
Він гідно хрест свій ніс і смертю розрубав тенета -
Герою-мученику інше бути не могло.
Таких, як Стус, ми не побачим більше,
Таких нема сред нас на світі цім,
Але душа його свята, не грішна -
На небі молиться за нас, за рідний український дім.
КОЛИ СТУС ВОЛАВ, МИ СИДІЛИ ПО НОРАХ, ТРЯСУЧИСЬ ЗА СВОЮ ШКУРУ!
Олекса Світлий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Може й так. Але я, на жаль,у той час взагалі не чув про нього. Таке скритне було тодішнє комуняцьке життя.Та й про Сахарова і Солженіцина багато хто дізнався після горбачовської перебудови, не кажучи вже про українських десидентів.
В світлі останніх подій сильні люди є і будуть) Джерело творчості це події, а їх вистачає..
Олекса Світлий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Погоджуюсь з Вами, що сильні люди є і будуть. Але таких, як Василь Стус нажаль вже не буде на цій Землі.Тому що він справжній митець - індивідуальність неповторна й унікальна, ще й героїчна і незламна. А те, що джерелом творчості є події, яких вистачає, то це дуже спірне твердження. І підтвердженням тому є творчість Шевченка, Стуса, Симоненка і багатьох-багатьох поетів і митців різних епох.Врешті-решт це не лекція. Дякую Вам, що читаєте вірші і пропускаєте через дівоче трепетне серце.