А теплий чай, неначе хліб із печі,
Бажає завжди ніжної руки
І дотик той, який торкнувсь за плечі,
Лягає з ароматом у ковтки…
Чай найсмачніший, як готує люба,
А чи матуся з медом подає,
Я витираю з поту свого чуба
І радість в моїм серці виграє…
Якщо ж цей чай із листя винограду,
Чи вишні, чи з малинових гілок,
Чи з ягоди того земного саду,
Що одягає навесні вінок.
То я від того чаю захмелію,
Візьму у руки біленьке горня,
Я п’ю його і у душі радію,
Бо чай такий, як хлібові зерня.
Так смачно і ароматно, що і самій закортіло! Приємно було подумки долучитися до цього затишного чаювання! Дозвольте маленьку пораду: *лягає* замість *лягають*, бо *дотик* вжито в однині.
Віталій Назарук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так смачно і ароматно, що і самій закортіло! 
Приємно було подумки долучитися до цього затишного чаювання! 
Дозвольте маленьку пораду: *лягає* замість *лягають*, бо *дотик* вжито в однині. 
Дякую, Любцю! 
