А небо гладеньке, мов льон:
Ні сивого пасма, ні хмарки.
Розхристані кінчики крон
Вистукують, ніби дзиґарки,
По світло-плаксивих шибках,
Така розпогоджена днина!
Немов павутинка крихка,
Тремтить на шовкових гардинах
З ниток золотих макраме -
Дарована сонцем відрада!
Вітрисько в сопілочку дме,
Скородить калюжні свічада,
Здіймає дрібні гребінці
І тішиться, ніби дитина!
Розплавлена крапля в руці,
А в ній - живописна картина:
Відбитий довколишній світ,
Весняні дива́ і щедроти,
І сонце - руде, наче кіт,
І в небі пташині польоти,
І росяних крапель пунктир,
І димка рожева над гаєм,
І спокій довкола, і мир...
Без миру весни не буває.
так, Наталю, без миру не тільки весни не буде, а й життя, тому я борюся з крикунами * до зброї , народе*, якось це провокаційно звучить, кожен повинен робити все від нього залежне, щоб утримати мир, у вас це виходе пре чудово
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Справді, зброя - це крайній вихід, бо у збройному протистоянні завжди мусять бути жертви... А це чиїсь сини, брати, батьки, дідусі... Тож хай Бог милує від збройних атак. Дякую, люба пані Анно!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Сашко! Мир - це найважливіше, чого зараз потребуємо, бо від цього залежить доля України і кожного з нас. Хай Господь оберігає спокій на нашій землі.